Дротар — забута професія. Однак свого часу була дуже популярна. Дротареві давали скріпити тріснутий посуд — він його обплітав у так звану сітку. Також дротар виготовляв клітки для тварин, пастки для гризунів, розмаїте сита і черпачки.Крім виготовлення нових виробів дроти займалися і ремонтом. Повсюдне поширення керамічного та глиняного посуду породжувало попит на майстрів, які зуміли б зміцнити та відремонтувати такий посуд. Обережні господині не викидали тріснутий глечик або розбитий жбан, а ретельно збирали все до найменшого черепочка і чекали коли на дорозі з’явиться дріт з мотком дроту в руках і весело прокричить: «Каструлі, миски з дроту плести?» Дротарі були веселої вдачі й під час своєї роботи веселили домівників різними примовками, байками, співом, а деякі навіть ворожили господині на розбитому горщику. А в сільській місцевості, до будинку, де ночував дріт, увечері сходилися односельці, щоб почути щось цікаве. Адже дротар, ходячи від села до села, знав усе, чого не могли знати прості люди.
До слова хочу також додати, що у нашій родині, яка мешкала на теренах Лемківщини, був чоловік, який займався цим ремеслом, а рід його — називали дротареві.
Як пам’ятка — є у нашому музеї глечик, майстерно скріплений та переплетений тонким дротиком.